Шукати мотивацію в спортивних перемогах: курсанти Нацгвардії про не військове життя
Військова служба та спорт надзвичайно взаємопов'язані. Це, наче дві стихії, які переплітаються в житті військовослужбовця.
До Міжнародного дня спорту, ми поспілкувалися з особистостями Національної академії Національної гвардії України, для яких спорт – без перебільшення, сенс життя.
До Міжнародного дня спорту, ми поспілкувалися з особистостями Національної академії Національної гвардії України, для яких спорт – без перебільшення, сенс життя.
Владислава Башкатова
"Емоції від перемоги, які не можна передати словами"
Курсантка гуманітарного факультету 4 року навчання.
- майстер спорту з бальних танців;
- входить до збірної Академії з легкої атлетики;
- має перший розряд з легкої атлетики;
Тренери: Вячеслав Оленченко та Руслан Анацький.
Танцювально:«Вперше на заняття з бальних танців мене привела мама. Мені тоді було 3 рочки. Серйозно займатися танцями почала з 2-го класу і до 11 класу. Хоча, мама й привела мене на танці, але тато надавав велику підтримку, їздив зі мною на тренування та змагання, - з теплотою згадує Владислава Башкатова. - У тата я завжди мала можливість запитати поради, адже він також тривалий час займався спортом, має досвід у боксі, тайському боксі та карате. Напевно, томувін дуже засмутився, коли у зв'язку із вступом до Академії мені довелося покинути бальні танці».
Під час підготовки до вступу, танці довелося покинути, тож рік Владислава займалася бойовим самбо. Завдяки заняттям танцями мала гарну фізичну форму. Не дивно, що після здачі вступних іспитів з фізичної підготовки, вона була перша з усього потоку в рейтинговому списку на вступ до Академії.
- майстер спорту з бальних танців;
- входить до збірної Академії з легкої атлетики;
- має перший розряд з легкої атлетики;
Тренери: Вячеслав Оленченко та Руслан Анацький.
Танцювально:«Вперше на заняття з бальних танців мене привела мама. Мені тоді було 3 рочки. Серйозно займатися танцями почала з 2-го класу і до 11 класу. Хоча, мама й привела мене на танці, але тато надавав велику підтримку, їздив зі мною на тренування та змагання, - з теплотою згадує Владислава Башкатова. - У тата я завжди мала можливість запитати поради, адже він також тривалий час займався спортом, має досвід у боксі, тайському боксі та карате. Напевно, томувін дуже засмутився, коли у зв'язку із вступом до Академії мені довелося покинути бальні танці».
Під час підготовки до вступу, танці довелося покинути, тож рік Владислава займалася бойовим самбо. Завдяки заняттям танцями мала гарну фізичну форму. Не дивно, що після здачі вступних іспитів з фізичної підготовки, вона була перша з усього потоку в рейтинговому списку на вступ до Академії.
| Тренувально: «Тренування у нас проходять кожного дня після 15:00. Вони складаються з розминки, невеликого кросу та спецвправ. Коли починаються збори, заняття проходять більш інтенсивно. Два тренування зранку та після обіду, а також великий крос на 8-7 км, - розповіла курсантка. -Якщо попереду змагання з паліатлону, то додається ще й плавання. У цьому році ми два рази на тиждень тренувалися в басейні спортивного комплексу «Локомотив». Наші тренування проходили 3 рази на день: крос, басейн, крос». Життєстверджувально:«Багато хто вважає, що дівчина, яка має гарну зовнішність та ще й займається бальними танцями повинна бути легкою та позитивною. Завдяки заняттям спортом, а особливо легкій атлетиці, я помітила, що маю більш сильний характер. Це прослідковується й під час навчання, адже мені не так важко як іншим дівчатам проходити марш-кидок чи перебувати на польових виходах. Легка атлетика більше мене загартувала, я розумію, що постійно потрібно чогось досягати, підвищувати вже наявні результати, - розмірковує Владислава. |
“
– А взагалі, усвідомила, що без спорту не можу, він іде зі мною все життя попід руку. Мені подобається дух суперництва, який інтригує.
А головне - емоції, які не можна передати словами, коли ти перемагаєш.
А головне - емоції, які не можна передати словами, коли ти перемагаєш.
"Спорт - розвиває та виховує особистість"
Владислав Шаповал
Курсант командно-штабного факультету взводу спецназу 2 року навчання Владислав Шаповал.
- 15 років займається дзюдо та боротьбою самбо;
- кандидат в майстри спорту України з дзюдо;
- неодноразовий чемпіон області, чемпіон України;
- призер міжнародних кубків;
- бронзовий призер чемпіонату МВС України.
Тренер: Руслан Любчич.
Щиро: «В боротьбу мене привів батько. Пам'ятаю, коли ще був малим, подобалося боротися з татом, який також з дитинства займався бойовим мистецтвом. Коли мені виповнилося шість років, тато привів мене в зал бойових мистецтв. Я спробував декілька прийомів, поборовся з однолітками. З того моменту, мене так захопив спорт, що займаюся ним і до сьогодні.
Про секцію самбо в Академії Владислав дізнався ще з курсу первинної військової підготовки. Він показав всі свої здібності тренеру, тож зовсім скоро взяв участь у перших змаганнях, представивши Академію серед курсантів та цивільної молоді Харківських вузів у 2017 році. Тоді він здобув третє місце, а разом із тим і мотивацію на подальший розвиток у спорті.
- 15 років займається дзюдо та боротьбою самбо;
- кандидат в майстри спорту України з дзюдо;
- неодноразовий чемпіон області, чемпіон України;
- призер міжнародних кубків;
- бронзовий призер чемпіонату МВС України.
Тренер: Руслан Любчич.
Щиро: «В боротьбу мене привів батько. Пам'ятаю, коли ще був малим, подобалося боротися з татом, який також з дитинства займався бойовим мистецтвом. Коли мені виповнилося шість років, тато привів мене в зал бойових мистецтв. Я спробував декілька прийомів, поборовся з однолітками. З того моменту, мене так захопив спорт, що займаюся ним і до сьогодні.
Про секцію самбо в Академії Владислав дізнався ще з курсу первинної військової підготовки. Він показав всі свої здібності тренеру, тож зовсім скоро взяв участь у перших змаганнях, представивши Академію серед курсантів та цивільної молоді Харківських вузів у 2017 році. Тоді він здобув третє місце, а разом із тим і мотивацію на подальший розвиток у спорті.
«Першу свою перемогу здобув у 2008 році, пам'ятаю, що я був невисокого зросту та важив 24 кілограми. Скільки радості тоді було, навіть уявити важко. А найбільш знаковою для мене стала участь у міжнародному турнірі з боротьби самбо у 2011 році. З 50-ти учасників я тоді посів третє місце. Дуже дякую за підтримку батькам, які їздили зі мною на кожне змагання до різних міст України», - згадав курсант.
Зазвичай, тренування у Владислава проходить з понеділка по п'ятницю з 15:00 до 18:00, але доки тривають карантинні заходи доводиться чекати. Після збору колективу відбувається розминка, відпрацювання техніки кидків. Якщо є якісь нововведення в спорті, тренер обов'язково доводить їх до відома спортсменів. Три рази на тиждень вони займаються боротьбою безпосередньо на татамі. Два рази на тиждень здійснюють пробіжку не менше п'яти кілометрів, таким чином, розвиваючи фізичну силу та витривалість.
Зазвичай, тренування у Владислава проходить з понеділка по п'ятницю з 15:00 до 18:00, але доки тривають карантинні заходи доводиться чекати. Після збору колективу відбувається розминка, відпрацювання техніки кидків. Якщо є якісь нововведення в спорті, тренер обов'язково доводить їх до відома спортсменів. Три рази на тиждень вони займаються боротьбою безпосередньо на татамі. Два рази на тиждень здійснюють пробіжку не менше п'яти кілометрів, таким чином, розвиваючи фізичну силу та витривалість.
| Щоденно: «Для того, щоб показати гідні результати на змаганнях та тримати себе в тонусі необхідні постійні тренування. Моїм тренером є майор Руслан Любчич. Він один із тренерів, який тренує збірну Академії з самбо, до якої входить 12 курсантів, і кожному завжди надає персональну увагу, - розповів гвардієць. – Крім цього, тренер завжди мотивує,а, маючи гарне почуття гумору, намагається підбадьорити, щоб ми були з бойовим духом та бажанням перемагати». Відчутно:«Спорт – це загартовування як фізичної сили, так і характеру людини. Відколи почав займатися бойовим мистецтвом, відчув, що розвивається мислення, гнучкість, витривалість, самостійність у прийнятті рішень, мужність, що приводить до загального розвитку моєї особистості», - зауважив Владислав. Курсант переконаний, що військовослужбовець не може концентруватися виключно на військових дисциплінах, адже військова сфера наполовину складається із спорту, який обов'язково треба суміщати. А коли ти майбутній спецназівець, то це взагалі повинно бути прерогативою. |
“
«Спорт для мене – це сенс життя, - серйозно промовив Владислав. - Без спорту живеться сумно та не повноцінно. Натомість, завдяки спорту можна відволіктися від проблем, а отримавши перемогу, почуватися найщасливішим у світі».
Відділ міжнародних зв'язків, інформації і комунікації НА НГУ
